Рік Василя Сухомлинського
До 100-річчя В.Сухомлинського
Добровеличківська районна бібліотека для дітей провела цілий ряд заходів:
Життєпис
Народився 28 вересня 1918 в селі Василівці /Онуфріївський
район Кіровоградської області/ в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Він
вчився в рідному селі у школі і в 1933 закінчив семирічку. Влітку 1933 мати провела
молодшого сина Василя до Кременчука.
Спочатку вчився в Кременчуцькому медичному технікумі, але
незабаром пішов звідти, вступив на робочий факультет, достроково закінчив його
і його прийняли у педагогічний інститут.
З 1935 почався педагогічний шлях. У 17 років він став вчителем
заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського
педагогічного інституту заочником
і закінчив його в 1938. Закінчивши інститут, повернувся в
рідні місця та працював викладачем української мови та літератури в
Онуфріївській середній школі.
У 1941 під час Другої світової війни добровольцем пішов на фронт. У січні 1942 молодший політрук Сухомлинський був
важко поранений, захищаючи Москву у битві під Ржевом. Осколок снаряду залишився в
його грудях назавжди. Після довгого лікування у шпиталі селища Ува, що в Удмуртії, він просився на фронт, проте комісія не визнала його
навіть умовно здоровим для військової служби. У червні 1942 року його призначили директором
сільської середньої школи, де він пропрацював до березня 1944. 9 лютого 1943 подав заяву про вступ до ВКП(б) Як
тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став
завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 просився назад до школи.
У 1948 став директором Павлиської середньої
школи і беззмінно працював протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 це
була звичайна, пересічна школа. 23 роки стали найпліднішим періодом його науково —
практичної та літературно—публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу
він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби
педагогічної мудрості.
У 1955 захистив кандидатську дисертацію на тему
«Директор школи — керівник навчально-виховного процесу».
1968 — нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний
членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.
Ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного
й естетичного світогляду. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї
проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти найкращі народні традиції та
стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без
історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував,
що мудрість є найважливішою прикметою людини. У його працях часто знаходимо
вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість
тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця
вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи.
Для нього формування естетичного почуття дитини, її емоційної
культури — було основним завданням гуманістичного виховання. А сприйняття
й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття
лишаються глухими до всього високого й благородного.
Книга «Серце віддаю дітям» мала привселюдне зізнання і
підтверджене трудами та щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що
було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
В
бібліотеці для дітей оформлена книжкова
виставка «Нас єднає мудрість книги»
Для дітей 4 класу школи-інтернат проведено голосне
читання оповідання «Добре слово» В.Сухомлинського шкільним бібліотекарем
Діхтяренко І.В.та бібліотекарем районної бібліотеки для дітей Смоктій
О.М.показано відеофільм «Сухомлинський
Василь Олександрович», а також зроблено перегляд книжкової виставки до
100-річчя В.Сухомлинського.
Немає коментарів:
Дописати коментар