«Коли мені стає лячно, я
починаю дихати дуже повільно і видихаю вогонь!»
Аріо видихнув величезну вогняну кулю!
«Як ви розслабляєтеся, коли почуваєтеся наляканими?» – запитав Аріо у дітей. «Мені подобається думати про когось, із ким я почуваюся у безпеці», – сказала Сара.
«І мені, я думаю про всіх людей, які допомагають мені почуватися у безпеці, наприклад, про дідуся та бабую», – сказав Салем. «Я сумую за ними. Я не можу їх обійняти, бо я можу передати їм коронавірус. Зазвичай, ми відвідуємо їх щотижня, але не зараз, тому що нам потрібно їх захистити». «Ти можеш їм подзвонити?» – Сара запитала у свого друга. «Так, звісно!» – відповів Салем. «Вони телефонують мені щодня, і я розповідаю їм про все, що ми робимо вдома. Це мені допомагає почуватися краще, і від цього вони та кож почуваються краще».
«Це нормально сумувати за людьми, яких ми любимо, але із якими зараз не можемо побачитися», – сказав Аріо. «Це свідчить про те, що ми турбуємося. Якщо ми зустрінемося з іншими героями, ви почуватиметесь краще?»
«Так, будь ласка!» – Сара та Салем вигукнули у відповідь. «Чудово, моя подруга Саша має дуже особливу супер силу», – сказав Аріо. «Полетіли!» Вони пішли на посадку та приземлилися у невеличкому селі. Дівчинка збирала квіти на подвір’ї біля будинку. Коли вона побачила Аріо та дітей на його крилах, вона засміялася. «Аріо!» – вона вигукнула. «Нам треба триматися один від одного на відстані одного метра. Тому я жбурну тобі обійми! Що ви всі тут робите?» «Я відчув твої обійми, коли ти мені сказала про це, Сашо», – сказав Аріо. «Мені подобається, як ми використовуємо слова, щоб показати, що ми турбуємося, а також вчинки.
Я хотів, щоб мої друзі дізналися про твою супер силу». «А яка в мене суперсила?» – запитала Саша. «Оскільки один із членів твоєї сім’ї захворів, ти залишаєшся вдома, щоб переконатися, що ти нікому не передаси коронавірус», – сказав Аріо. «Так, це мій татко, і він залишатиметься у своїй спальні, поки повністю не одужає», – сказала Саша. «Але все не так і погано! Ми граємо в ігри, готуємо, проводимо час у нашому саду і разом їмо. Ми з моїми братами торкаємося своїх пальчиків на ногах і танцюємо. Ми читаємо книги, і я продовжую навчатися, бо іноді сумую за школою. Спершу сидіти вдома було дивно, але тепер це здається нормальним». «Це не завжди легко, Сашо», – сказав Аріо. «Ти придумуєш як веселитися і проводити час із тими, кого любиш, вдома. Це і робить тебе моєю героїнею!» «А ти сваришся зі своєю сім’єю?» – запитав Салем.
«Інколи ми сваримося», – відповіла Саша. «Нам доводиться бути особливо терплячими і особливо розуміючими і навіть швидше казати «вибач». Це справжнісінька супер сила, бо так ми можемо допомогти собі та іншим почуватися краще. Мені також інколи потрібно побути на самоті. Я обожнюю танцювати та співати на одинці! І я іноді можу дзвонити своїм друзям...». «Але ж, Аріо, а як ті люди, які опинилися далеко від дому або не мають дому?» – запитала Сара. «Це чудове запитання, Саро», – відповів Аріо. «Давайте полетимо і дізнаємося».
Отож, вони попрощалися з Сашею і знову відправилися в подорож. Повітря стало теплішим, як тільки вони приземлилися на острові, оточеному морем. Там вони побачили табір повний людей. Одна дівчинка побачила їх та помахала рукою з відстані. «Привіт, Аріо, я така рада знову з тобою зустрітися!» – вигукнула вона. «Ми намагаємося триматися на відстані хоча би одного метра, то ж я буду говорити з тобою звідси. Мені дуже хочеться познайомитися з твоїми друзями! Мене звуть Лейла». «Привіт, Лейло! Я Сара, а це Салем», – Сара вигукнула у відповідь. «Здається, що ви намагаєтеся захиститися від коронавірусу. Що ще ви робите?» «Ми миємо руки з милом та водою!» – прокричала Лейла. «А ви теж кашляєте собі у лікоть?» – запитав Салем. «А ти можеш показати нам, як це робити?» – відповіла Лейла. І Салем показав як. «Ми всі намагаємося бути сміливими, але я про дещо хвилююся», – сказала Лейла. «Можна з вами про це поговорити? Я чула, що хтось захворів і помер, і мене це дуже лякає. Це правда, що люди можуть померти від коронавірусу?» Аріо тяжко зітхнув і сів на свою гігантську дупцю. «Так, маленькі герої, це дивно», – сказав Аріо. «Деякі люди зовсім не почуваються хворими, але деяким може бути дуже зле, і дехто з них може померти. Саме тому нам потрібно бути особливо обережними зі старшими людьми і тими, в кого є інші хвороби, тому що вони можуть тяжко захворіти. Інколи, коли ми дуже налякані чи почуваємося в небезпеці, нам може полегшати, якщо будемо уявляти собі безпечне місце. Хочете спробувати зі мною?» Вони всі погодилися, і Аріо попросив дітей заплющити очі і уявити місце, де вони би почувалися в безпеці. «Зосередьтеся на спогадах того часу, коли ви почувалися в безпеці», – сказав Аріо.
Потім він запитав у них, що вони бачили, як почувалися і які запахи могли відчувати у своїх безпечних місцях. Він запитав, чи є хтось особливий, кого б вони хотіли запросити до свого безпечного місця, і про що вони могли б разом поговорити. «Ви можете повертатися до свого безпечного місця щоразу, як почуватиметеся засмученими чи наляканими», – сказав Аріо. «Це ваша супер сила, і ви можете нею поділитися зі своїми друзями та сім’єю.
І пам’ятайте, що я, як і багато інших людей, турбуємося про вас. Це теж має допомогти». Лейла додала: «Ми всі можемо дбати один про одного». «Саме так, Лейло», – сказав Аріо. «Ми можемо дбати один про одного, де б ми не знаходилися. Чи хотіла би ти полетіти з нами у нашу останню подорож?» Лейла вирішила вирушити в подорож з Аріо та її новими друзями. Сара була рада, що Лейла приєдналася до них, бо знала, що іноді нам потрібно підтримувати один одного.
Вони летіли в тиші, без слів, але Лейла знала, що її нові друзі дуже про неї турбуються. Засніжені гори поволі з’явилися на горизонті, і Аріо приземлився у невеликому містечку. Кілька дітей бавилося біля струмка. «Аріо!» – вигукнув один із дітлахів, помахавши йому рукою. «Привіт, Кіме», – сказав Аріо. «Друзі, хочу вас познайомити із деякими моїми друзями, у яких був коронавірус і які одужали». «Як це було?» – запитав Салем. «Я кашляв і часом почувався дуже гарячим. Я також був дуже втомленим і не хотів гратися кілька днів», – відповів Кім. «Але я багато спав, і моя сім’я про мене піклувалася. Дехто з наших батьків та дідусів і бабусь змушені були лягти в лікарню. Медсестри та лікарі були дуже добрі до них, і люди з нашої громади допомагали з роботою по дому. Через кілька тижнів, ми знову почувалися здоровими». «А я – друг Кіма», – сказав інший хлопчик. «Через те, що у Кіма був коронавірус, ми не перестали дружити, навіть попри те, що я не міг із ним бачитися. Я ніколи не переставав турбуватися про нього, і ми дуже щасливі, що знову можемо з ним гратися!» «Інколи, найважливіше, що ми можемо зробити для наших друзів, – це захищати один одного», – сказав Аріо. «Навіть, якщо це означає не бачитись деякий час». «Ми можемо робити таке один для одного», – сказала Лейла. «І одного дня ми знову зможемо гратися і будемо ходити до школи, як і раніше», – додав Салем. Настав час повертатися додому, і Сарі довелося попрощатися зі своїми новими друзями. Вони пообіцяли один одному, що ніколи не забудуть свою спільну подорож. Сара засмутилася, що вони ще не скоро знову зустрінуться. Але вона стала почуватися краще, коли згадала, що сказав друг Кіма. Те, що ти не бачиш людей, зовсім не означає, що ти перестаєш їх любити.
Аріо всіх відніс по домівках і чекав поки Сара засне, перш ніж полетіти. «А ми можемо завтра зробити те ж саме?» – запитала його Сара. «Ні, Саро, зараз час тобі побути зі своєю сім’єю», – відповів Аріо. «Не забувай нашу історію. Ти можеш захистити тих, кого любиш, миючи руки і залишаючись вдома. А я завжди буду поруч. Ти завжди можеш зі мною зустрітися у своєму безпечному місці». «Ти – мій герой», – прошепотіла вона. «А ти – моя героїня, Саро. Ти – героїня для всіх, хто тебе любить», – сказав Аріо.
Сара заснула, а коли прокинулася наступного ранку, Аріо вже не було поруч. Отож, вона повернулася до свого безпечного місця, щоб поговорити з ним, а потім намалювала все, що вони побачили та дізналися під час подорожі. Вона побігла до своєї матусі, щоб розповісти їй новини. «Мамо, ми всі можемо допомогти людям бути в безпеці», – сказала вона. «Я зустріла стількох героїв під час своєї подорожі!» «Так, Саро, ти права!» – відповіла її мама. «Є багато героїв, які захищають людей від коронавірусу, таких як чудові лікарі та медсестри. Але ти мені нагадала, що ми всі можемо бути героями, щодня, і мій найбільший герой – це ти».
«Як ви розслабляєтеся, коли почуваєтеся наляканими?» – запитав Аріо у дітей. «Мені подобається думати про когось, із ким я почуваюся у безпеці», – сказала Сара.
«І мені, я думаю про всіх людей, які допомагають мені почуватися у безпеці, наприклад, про дідуся та бабую», – сказав Салем. «Я сумую за ними. Я не можу їх обійняти, бо я можу передати їм коронавірус. Зазвичай, ми відвідуємо їх щотижня, але не зараз, тому що нам потрібно їх захистити». «Ти можеш їм подзвонити?» – Сара запитала у свого друга. «Так, звісно!» – відповів Салем. «Вони телефонують мені щодня, і я розповідаю їм про все, що ми робимо вдома. Це мені допомагає почуватися краще, і від цього вони та кож почуваються краще».
«Це нормально сумувати за людьми, яких ми любимо, але із якими зараз не можемо побачитися», – сказав Аріо. «Це свідчить про те, що ми турбуємося. Якщо ми зустрінемося з іншими героями, ви почуватиметесь краще?»
«Так, будь ласка!» – Сара та Салем вигукнули у відповідь. «Чудово, моя подруга Саша має дуже особливу супер силу», – сказав Аріо. «Полетіли!» Вони пішли на посадку та приземлилися у невеличкому селі. Дівчинка збирала квіти на подвір’ї біля будинку. Коли вона побачила Аріо та дітей на його крилах, вона засміялася. «Аріо!» – вона вигукнула. «Нам треба триматися один від одного на відстані одного метра. Тому я жбурну тобі обійми! Що ви всі тут робите?» «Я відчув твої обійми, коли ти мені сказала про це, Сашо», – сказав Аріо. «Мені подобається, як ми використовуємо слова, щоб показати, що ми турбуємося, а також вчинки.
Я хотів, щоб мої друзі дізналися про твою супер силу». «А яка в мене суперсила?» – запитала Саша. «Оскільки один із членів твоєї сім’ї захворів, ти залишаєшся вдома, щоб переконатися, що ти нікому не передаси коронавірус», – сказав Аріо. «Так, це мій татко, і він залишатиметься у своїй спальні, поки повністю не одужає», – сказала Саша. «Але все не так і погано! Ми граємо в ігри, готуємо, проводимо час у нашому саду і разом їмо. Ми з моїми братами торкаємося своїх пальчиків на ногах і танцюємо. Ми читаємо книги, і я продовжую навчатися, бо іноді сумую за школою. Спершу сидіти вдома було дивно, але тепер це здається нормальним». «Це не завжди легко, Сашо», – сказав Аріо. «Ти придумуєш як веселитися і проводити час із тими, кого любиш, вдома. Це і робить тебе моєю героїнею!» «А ти сваришся зі своєю сім’єю?» – запитав Салем.
«Інколи ми сваримося», – відповіла Саша. «Нам доводиться бути особливо терплячими і особливо розуміючими і навіть швидше казати «вибач». Це справжнісінька супер сила, бо так ми можемо допомогти собі та іншим почуватися краще. Мені також інколи потрібно побути на самоті. Я обожнюю танцювати та співати на одинці! І я іноді можу дзвонити своїм друзям...». «Але ж, Аріо, а як ті люди, які опинилися далеко від дому або не мають дому?» – запитала Сара. «Це чудове запитання, Саро», – відповів Аріо. «Давайте полетимо і дізнаємося».
Отож, вони попрощалися з Сашею і знову відправилися в подорож. Повітря стало теплішим, як тільки вони приземлилися на острові, оточеному морем. Там вони побачили табір повний людей. Одна дівчинка побачила їх та помахала рукою з відстані. «Привіт, Аріо, я така рада знову з тобою зустрітися!» – вигукнула вона. «Ми намагаємося триматися на відстані хоча би одного метра, то ж я буду говорити з тобою звідси. Мені дуже хочеться познайомитися з твоїми друзями! Мене звуть Лейла». «Привіт, Лейло! Я Сара, а це Салем», – Сара вигукнула у відповідь. «Здається, що ви намагаєтеся захиститися від коронавірусу. Що ще ви робите?» «Ми миємо руки з милом та водою!» – прокричала Лейла. «А ви теж кашляєте собі у лікоть?» – запитав Салем. «А ти можеш показати нам, як це робити?» – відповіла Лейла. І Салем показав як. «Ми всі намагаємося бути сміливими, але я про дещо хвилююся», – сказала Лейла. «Можна з вами про це поговорити? Я чула, що хтось захворів і помер, і мене це дуже лякає. Це правда, що люди можуть померти від коронавірусу?» Аріо тяжко зітхнув і сів на свою гігантську дупцю. «Так, маленькі герої, це дивно», – сказав Аріо. «Деякі люди зовсім не почуваються хворими, але деяким може бути дуже зле, і дехто з них може померти. Саме тому нам потрібно бути особливо обережними зі старшими людьми і тими, в кого є інші хвороби, тому що вони можуть тяжко захворіти. Інколи, коли ми дуже налякані чи почуваємося в небезпеці, нам може полегшати, якщо будемо уявляти собі безпечне місце. Хочете спробувати зі мною?» Вони всі погодилися, і Аріо попросив дітей заплющити очі і уявити місце, де вони би почувалися в безпеці. «Зосередьтеся на спогадах того часу, коли ви почувалися в безпеці», – сказав Аріо.
Потім він запитав у них, що вони бачили, як почувалися і які запахи могли відчувати у своїх безпечних місцях. Він запитав, чи є хтось особливий, кого б вони хотіли запросити до свого безпечного місця, і про що вони могли б разом поговорити. «Ви можете повертатися до свого безпечного місця щоразу, як почуватиметеся засмученими чи наляканими», – сказав Аріо. «Це ваша супер сила, і ви можете нею поділитися зі своїми друзями та сім’єю.
І пам’ятайте, що я, як і багато інших людей, турбуємося про вас. Це теж має допомогти». Лейла додала: «Ми всі можемо дбати один про одного». «Саме так, Лейло», – сказав Аріо. «Ми можемо дбати один про одного, де б ми не знаходилися. Чи хотіла би ти полетіти з нами у нашу останню подорож?» Лейла вирішила вирушити в подорож з Аріо та її новими друзями. Сара була рада, що Лейла приєдналася до них, бо знала, що іноді нам потрібно підтримувати один одного.
Вони летіли в тиші, без слів, але Лейла знала, що її нові друзі дуже про неї турбуються. Засніжені гори поволі з’явилися на горизонті, і Аріо приземлився у невеликому містечку. Кілька дітей бавилося біля струмка. «Аріо!» – вигукнув один із дітлахів, помахавши йому рукою. «Привіт, Кіме», – сказав Аріо. «Друзі, хочу вас познайомити із деякими моїми друзями, у яких був коронавірус і які одужали». «Як це було?» – запитав Салем. «Я кашляв і часом почувався дуже гарячим. Я також був дуже втомленим і не хотів гратися кілька днів», – відповів Кім. «Але я багато спав, і моя сім’я про мене піклувалася. Дехто з наших батьків та дідусів і бабусь змушені були лягти в лікарню. Медсестри та лікарі були дуже добрі до них, і люди з нашої громади допомагали з роботою по дому. Через кілька тижнів, ми знову почувалися здоровими». «А я – друг Кіма», – сказав інший хлопчик. «Через те, що у Кіма був коронавірус, ми не перестали дружити, навіть попри те, що я не міг із ним бачитися. Я ніколи не переставав турбуватися про нього, і ми дуже щасливі, що знову можемо з ним гратися!» «Інколи, найважливіше, що ми можемо зробити для наших друзів, – це захищати один одного», – сказав Аріо. «Навіть, якщо це означає не бачитись деякий час». «Ми можемо робити таке один для одного», – сказала Лейла. «І одного дня ми знову зможемо гратися і будемо ходити до школи, як і раніше», – додав Салем. Настав час повертатися додому, і Сарі довелося попрощатися зі своїми новими друзями. Вони пообіцяли один одному, що ніколи не забудуть свою спільну подорож. Сара засмутилася, що вони ще не скоро знову зустрінуться. Але вона стала почуватися краще, коли згадала, що сказав друг Кіма. Те, що ти не бачиш людей, зовсім не означає, що ти перестаєш їх любити.
Аріо всіх відніс по домівках і чекав поки Сара засне, перш ніж полетіти. «А ми можемо завтра зробити те ж саме?» – запитала його Сара. «Ні, Саро, зараз час тобі побути зі своєю сім’єю», – відповів Аріо. «Не забувай нашу історію. Ти можеш захистити тих, кого любиш, миючи руки і залишаючись вдома. А я завжди буду поруч. Ти завжди можеш зі мною зустрітися у своєму безпечному місці». «Ти – мій герой», – прошепотіла вона. «А ти – моя героїня, Саро. Ти – героїня для всіх, хто тебе любить», – сказав Аріо.
Сара заснула, а коли прокинулася наступного ранку, Аріо вже не було поруч. Отож, вона повернулася до свого безпечного місця, щоб поговорити з ним, а потім намалювала все, що вони побачили та дізналися під час подорожі. Вона побігла до своєї матусі, щоб розповісти їй новини. «Мамо, ми всі можемо допомогти людям бути в безпеці», – сказала вона. «Я зустріла стількох героїв під час своєї подорожі!» «Так, Саро, ти права!» – відповіла її мама. «Є багато героїв, які захищають людей від коронавірусу, таких як чудові лікарі та медсестри. Але ти мені нагадала, що ми всі можемо бути героями, щодня, і мій найбільший герой – це ти».
